Історія про слонів.
(Кауфман, Єшкілєв, Покальчук)

Спека неймовірна. Галасу, як і люду, - повна "Лялька". Усюди розкидано, якби то назвати, плакати-малюнки (запевне, творіння непередбачуваного Кауфмана ). Тож вони усюди: на підлозі (полотна-килими), на столах, у тацях (полотна-серветки), на стінах (полотна-шпалери), вже бачу і на чийсь голові (полотна-капелюхи або "криша єдєт нєспєша"). До речі, дуже пришпильні малюнки. Юрій Шаріфов (сидить поруч, майже постійно спиною до мене - "зажигає" до якоїсь чергової фіфи) каже: "Бери, не ламайся". Як то так, бери? "А отак, - бере плакат, акуратно згортає у трубочку, чимось там навіть перев'язує - і усьо. - Я сам колись собі таке вихопив, повісив на стіну - клас! Тільки не забудь". (І навіщо він то сказав?! - наврочив! Я того вечора, а саме у п'ятницю, 20 листопада, у кльозеті "Ляльки" папку із документами забула, до торби не влазила, то я її, бідолашну там і залишила, тєрьопа забудьківна. Згадала аж на Пасічній, мусила вертатися з надією, що ті документи ніхто "на свої потреби" не пустить. На щастя, "охоронець кльозетного спокою" порятував мого скарбу, за що ставила йому пиво, але йдеться зовсім-зовсім не про це). Тож гармидер страшний, анархія повна, тіснява неймовірна. Зрештою, публіка зібралася досить відповідна як на презентацію арт-книги Влодка Кауфмана "Гра в гру" (вид-во "Аз-Арт"), роману Володимира Єшкілєва "Пафос" (вид-во "Кальварія"), 16 числа часопису "Четвер" проект "M&Ж" та трьох книжок (і співу) Юрія Покальчука.
Звичайно, о восьмій нічого і не думало розпочинатися, того сиджу, клацаю диктофоном, стріляю очима, комунікуюся. Нарешті. Гамір на мить ущух і ще з більшою силою покотився по столиках, келихах, тарелях, горнятах, колінах, горлянках і т. д. і т. п. - почалося.... читайте далі>>>>>>>>>
Марія ТИТАРЕНКО