Відео:
(яке можна побачити у Мультімедійній енциклопедії "Дзига.ART"
ГАЛЕРЕЯ 2002")
Презентація - лютий 2003 |
--------"2 і 2" |
ВАСИЛЬ БАЖАЙ
Народився 4 жовтня 1950
року.
Постійно живе і працює у Львові.
Напрямки творчості:
живопис, інсталяція, перфоманс
Освіта:
1973 - 1979 - Львівська академія мистецтв.
Членство в спілках:
З 1997 року - голова секції концептуального мистецтва Львівської
спілки художників України.
З 1996 року - член правління Львівської спілки художників
України.
З 1991 року - член Львівської спілки художників України.
Персональні виставки, акції:
· 2002 - "Василь Бажай. Малярство", галерея
"Ательє Карась", Київ, УКРАЇНА.
· 2001 - акція перфоманс, 1-ша Арт лабораторія "Ноєв
ковчег", КМЦ "Дзиґа", Львів, УКРАЇНА.
· 2001 - акція перфоманс "Об'єкт №7", Арт лабораторія
"Екологія 3000", Львів, УКРАЇНА.
· 2000 - акція перфоманс, центр сучасного мистецтва "Сові-АРТ",
Київ, УКРАЇНА.
· 2000 - "…формула…живопис…", Галерея "Ательє
Карась", Київ, УКРАЇНА.
· 2000 - проект "ДЕ-ТЕРМІНО / антитеза", Палац мистецтв,
Львів, УКРАЇНА.
· 1999 - акція-перфоманс "де…ізм", ЦСМ, Київ, УКРАЇНА.
· 1999 - виставка "Лабіринт", ЦСМ, Київ, УКРАЇНА.
· 1998 - перфоманс "Макбет-ІІ", Фестиваль сучасного
театру "Золотий Лев' 98", Львів, УКРАЇНА.
· 1998 - виставка і перфоманс "Лабіринт", Палац
Мистецтв, Львів, УКРАЇНА.
· 1998 - виставка і перфоманс "П'яно-Форте ІІІ",
Палац мистецтв, Львів, УКРАЇНА.
· 1997 - акція перфоманс "П'яно-Форте ІІІ", галерея
"Ательє Карась", Міжнародний мистецький Фонд "Гаттамеллата",
Київ, УКРАЇНА.
· 1996 - акція перфоманс "П'яно-Форте ІІ", Палац
мистецтв, Львів, УКРАЇНА.
· 1996 - акція перфоманс "Макбет", галерея "Аль
Ханагар", Каїр, ЄГИПЕТ.
· 1996 - акція перфоманс "Макбет", галерея "Лавра",
Київ, УКРАЇНА.
· 1995 - персональна виставка "Форте-П'яно" у контексті
Фестивалю "Контрасти", експозиційний зал Львівської
галереї мистецтв, Львів, УКРАЇНА.
· 1995 - персональна виставка, галерея "Брама",
Київ, УКРАЇНА.
· 1994 - персональна виставка, Львівська галерея мистецтв,
Львів, УКРАЇНА.
· 1993 - персональна виставка, Львівська галерея мистецтв,
Львів, УКРАЇНА.
· 1993 - персональна виставка, Музей образотворчого мистецтва,
Київ, УКРАЇНА.
· 1992 - персональна виставка, Львівська галерея мистецтв,
Львів, УКРАЇНА.
· 1991 - персональна виставка - експозиційний зал Спілки Художників
України, Київ, УКРАЇНА.
· 1990 - персональна виставка, Львівська галерея мистецтв,
Львів, УКРАЇНА.
· 1989 - персональна виставка, Львівська галерея мистецтв,
Львів, УКРАЇНА.
Участь у спільних проектах:
· 2002 - "Нові спрямування", виставка СХУ, Будинок
Художника, Київ, УКРАЇНА.
· 2002 - 2-га Арт лабораторія "Новий Ноєв ковчег",
Львів, КМЦ "Дзиґа", УКРАЇНА.
· 2001 - мистецький проект, мистецький проект, галерея "Ательє
Карась", Київ, УКРАЇНА.
· 2001 - 1-ша Арт лабораторія "Новий Ноєв ковчег",
КМЦ "Дзиґа", Львів, УКРАЇНА.
· 2001 - "Двадцять художників кінця сторіччя", Музей
образотворчого мистецтва, Київ, УКРАЇНА.
· 2001 - "Пояснення іншого", мистецький проект,
галерея "Ательє Карась", Київ, УКРАЇНА.
· 2001 - Арт лабораторія "Екологія 3000", Львів,
УКРАЇНА.
· 2000 - "1/2000", Галерея Жака Картьє, Шоні, ФРАНЦІЯ.
· 2000 - "Нові спрямування", виставка сучасного
мистецтва Національної Спілки художників України, Центральний
Будинок Художника, Київ, УКРАЇНА.
· 2000 - "Ноєв Ковчег", виставка сучасного мистецтва
в контексті мега-проекту "Мистецтво України ХХ ст.",
Київ, УКРАЇНА.
· 1999 - "Львівська мистецька школа", Палац мистецтв,
Львів, УКРАЇНА.
· 1998 - Міжнародна виставка "Джерела свободи",
BWA Awangarda Gallery, Вроцлав, ПОЛЬЩА.
· 1998 - ІІІ Міжнародний Арт-фестиваль, "Народний дім",
Київ, УКРАЇНА:
- виставка участь у мега-проекті "Мистецтво України ХХ
ст."
- І Бієналле нефігуративного живопису в контексті мега-проекту
"Мистецтво України ХХ ст."
· 1997 - експозиція "Фото-синтез", Центральний Будинок
Художника, Національна Спілка Художників України, Київ, УКРАЇНА.
· 1997 - II Міжнародний Арт-фестиваль, "Народний дім",
Київ, УКРАЇНА.
· 1996 - виставка "Ненаративний живопис" в рамках,
І Міжнародного Арт-фестивалю, "Народний дім", Київ,
УКРАЇНА.
· 1994 - спільна акція-пленер "Rencontres Franco-Ukrainiennes",
Хуст УКРАЇНА; Центральний Будинок Художника, Київ, УКРАЇНА.
· 1994 - "Через межі і кордони", галерея "Hipp-Holle",
Гмунден, АВСТРІЯ.
· 1993 - "Степи Европи", Центр сучасного мистецтва
"Замок Уяздовскі", Варшава, ПОЛЬЩА.
· 1992 - 1993 - "Нове мистецтво після СРСР", галерея
Йєльського Університету, Йєль, США.
· 1991 - Міжнародний Симпозіум інтеллектуалістів, виставка
"Сусіди", галерея "Prуzmat", Краків, ПОЛЬЩА.
Довготривала співпраця:
· 1996 - 2001 - Палац мистецтв, Львів,
УКРАЇНА.
· З 1997 - Міжнародний мистецький фонд "Гаттамелатта".
· 1989 - 1996 - Львівська галерея мистецтв.
Важливі громадські внески:
· 1998 - співорганізатор мистецького фонду "Діалоги",
Львів, УКРАЇНА.
· 1997 - засновник секції концептуального мистецтва Львівської
спілки художників України.
Нагороди:
· 2001 - Премія Івана Труша за інтенсивну творчу діяльність
в галузі сучасного живопису, Львів, УКРАЇНА.
· 1996 - кращий художник року - нагорода "Золотий перетин".
2-й Всеукраїнський Арт-Фестиваль, Київ, УКРАЇНА.
Державні колекції:
· Львівська галерея мистецтв.
· Національний музей у Львові (відділ українського мистецтва
ХХ ст.).
· Національний музей образотворчого мистецтва в Києві.
· Національна спілка художників України, Львів - Київ, УКРАЇНА.
· Палац мистецтв, Львів, УКРАЇНА.
· Французький культурний центр, Київ, УКРАЇНА.
· Музей образотворчого мистецтва, Хмельницьк, УКРАЇНА.
Колекції приватних галерей:
· Галерея Альберта Схьорса, Гент,
Бельгія
· Центр Сучасного мистецтва "Брама", Київ, УКРАЇНА
· Галерея "Скульптура", Понтіак, Детройт, США
· Музей Ціммерлі-Арт, Нью Джерсі, США
· Галерея "Ательє Карась", Київ, УКРАЇНА.
· Центр сучасного мистецтва Сороса при НаУКМА, Київ, УКРАЇНА.
|
|
Проект
"2 і 2"
"Ось візьми, - і він знявши два камені - білий і
чорний, які прикрашали нагрудник подав їх Сант-Яго, - вони називаються
Урім і Тувім. Білий означає "так", чорний - "ні".
Коли не зможеш розібратися зі знаками вони тобі допоможуть.
Попросиш - дадуть відповідь. Але взагалі, спробуй шукати відповіді
сам..." Так починається міcтична
мандрівка Сант-Яго в пошуках Anima Mundi у романі "Алхімік"
Паоло Коельйо.
Ці слова я вважаю свого роду преамбулою до розуміння нового
проекту Василя Бажая. Концепція "2 і 2" - це новий
проект художника, який ставить перед глядачем і самим митцем
питання на різних рівнях сприйняття... Спробуємо їх розглянути.
Перша двійка з "2 і 2". Сприймається,
як співвідношення між митцем і його твором. Езотеричний процес
ТВОРЕННЯ мистецького об'єкту, втілення абсолютної ідеї в фізичну
форму відображається в дуалістичному сприйнятті феноменів
нашого буття. З одного боку, це споглядання гармонічного всесвітнього
устрою, з іншого - поява цієї ж гармонії з творчого першопричинного
хаосу, що його кожен митець підсвідомо має в своєму творчому
запалі.
Дуалізм фізичної і душевної природи людини
і світу створює те, що ми називаємо екзистенцією. Двійка -
це Діада. Вона виступає в загальнофілософських системах, як
протилежність до піфагорійської і платонівської Монади, як
матерія що її можна розділяти на складові частини, як інтервал
між Монадою і Множинністю, як Гармонія, як Ерос, як витримка
(бо вона витримує своє розділення з Монадою), як Інтелект,
як основа жіночої сфери божественного - Натура, Рея і Ізіда.
В храмі Соломона - це пілони головного порталу, які символізують
Силу і Стабільність, в астрології це два аспекти впливу планет
- сприятливий і шкідливий, для китайської культури - це синтез
червоного (чоловіче начало) і чорного (жіноче начало) в голубому
кольорі божественного неба, протиставлення активного і пасивного,
прекрасного і потворного. Дуальність передбачає фатальне протистояння
Добра і його альтернативної сторони - Зла. А зрештою також
багато інших людських контрастів, таких як: день і ніч, світло
і темрява, холод і тепло, хвороба і здоров'я, правда і кривда,
і що найголовніше - протиставлення ЧОЛОВІКА І ЖІНКИ, розподіл
статей.
Символічна важливість опозиції сприймається
в культурі людства з одного боку як протиставлення явищ, а
з іншого - як єдність цих самих явищ у гармонійному поєднанні.
"Quod est inferius, est sicut (id) quod est superius,
et quod est superius, est sicut (id) quod est inferius, ad
perpetranda miracula rei unius" ("Те що зверху подібне
до того що внизу, а те що внизу відповідає тому що вверху,
щоби втілити чудо єдиної речі") - так описаний цей феномен
у другому правилі Смарагдової скрижалі Гермеса Трисмегіста.
Однак відійдемо від простого констатування
відомих істин і спробуємо розглянути другу двійку з "2
і 2". В контексті представленої ідеї друга двійка відповідає
співставленню творця (художника) і глядача. Василь Бажай можливо
вперше скористався таким співставленням в 1997 році творячи
перфоманс на виставці "П'яно-Форте ІІІ" у Львівському
Палаці мистецтв. Тоді глядач побачив "хірургічне втручання"
раціонального у сферу ірраціонального буття твору мистецтва.
Тоді нутрощі 12-метрової інсталяції художник витягував на
поверхню показуючи болючий процес проникнення людської свідомості
в ідею мистецтва. Що таке конкретний мистецький твір без людської
присутності? Це чиста ідея виражена в матеріальній формі.
А що таке мистецький твір сприйнятий людським раціо? Це засіб
вербальної або невербальної комунікації, який передає конкретне
повідомлення від чистої Ідеї (навіть не ідеї митця, а просто
чистої ідеї) до реципієнта. І те, як саме це повідомлення
буде розкодоване залежить від інтелектуальної, раціональної
підготовки людини. Проект "2 і 2" є новим "кесаревим
розтином" мистецької ідеї автора. Тут народжується нове
немовля яке шукає розуміння і уваги з боку нашого жорстокого
світу.
Неодноразово зауважувалося що Василь Бажай
у своїх експозиціях веде внутрішній інтенсивний діалог з самим
собою і з цією Ідеєю, рівно ж як і запрошує до цього діалогу
всіх нас. Якби там не було, але друга двійка в концепції "2
і 2" - це діалог (свого роду протиставлення і об'єднання,
іншими словами - полеміка) між вираженою художником ідеєю
мистецтва і глядачем. Зрештою глядацький фактор ніколи не
був для Бажая пріоритетом. Він вільний вибирати і маніпулювати
всіма можливими засобами своєї творчості без будь-якого впливу
- саме тим і протиставляє себе соціальній зумовленості більшості
мистецьких творів нашого часу, відкрито стає в опозицію до
загальноприйнятого і традиційного, до модного і стьобового.
Стилістичну традиційність Бажая можемо
знайти передусім у повній відданості художника малярству і
не будь-якому, а саме олійному, яке попри наявність інсталяції
і відео завжди вважається домінуючим у його творчості. Традиційним
стало також і те, що Бажай завжди сприймає свої експозиції,
як єдиний, цілісний твір мистецтва. Так і цього разу. Його
експозиція в "Дзизі" виражає той фактор "і"
в концепції "2 і 2".
Живописні полотна Бажая цього разу згруповані
по чотири з кожного циклу, немов повторюють заданий ритм 2
+ 2 (4) - 2 + 2 (4) - 2 + 2 (4). Абстрактна фігуративність
лише натякає на різність між статями. Для нього це лише матеріал
виразу, а тому такого явного людського тіла на полотні не
існує, це чиста форма (хоча може й асоціюватися з концепцією
протилежності статей). Мої намагання якось пов'язати ці образи
з тілом постмодерної культури нажаль не дали бажаного результату.
В Бажая образи завжди самодостатні.
"2" "і" "2",
це немов Урім і Тувім з нагрудника першосвященника - камені
які дають відповіді на запитання, але закликають до самостійного
пошуку цих відповідей".
Роман Ганкевич
мистецтвознавець |
15.11.2002
"2 і 2" Василя
Бажая
(арифметика живопису)
П'ята вечора п'ятнадцятого листопада,
КМЦ "Дзиґа", Вірменська, тридцять п'ять. Забагато
п'ятірок як на проект "2 і 2" Василя Бажая.
Відкриття-перформенс. Відкриття-спантеличення.
Відкриття-замикання... у собі, у "Дзизі", у квадратах
з піску... Простір переповнювався іншим простором, накладалися
площини, в них з'являлися чиїсь народження і смерті, фігури,
крики, квадрати уподібнювалися трикутникам та колам, крізь
підлогу проростав пісок і суха трава, процвітали чужі сліди.
Піщана Ікона чиїхось дій. Квадрат чиєїсь екзистенції. Дзиґа
ставала непорушною і це не суперечило самому змісту і вмісту
Дзиґи, бо рух передбачала сама форма. Зміст передбачала
беззмістовність і даремно було думати, що час зупинився,
коли пересипався пісок у клепсидрі. Вимикалося світло буденних
тунелів, художник за подобою Божою ставав Творцем, і це
було найбільше, чого Він прагнув тієї миті. Рідина із однієї
посудини виливалася у два келихи, їх об'єднували дві руки
однієї людини, потім все це вихлюпувалося до однієї посудини,
двоєдиність вичерпувалася, радше набрякала єдиністю, і серед
тих метаморфоз годі було віднайти шмат реальності, аби за
неї вчепитися серед постійного роздвоєння та єднання, розмільйонення
та розростання.
Людина з води опинилася
у келиху. Це могла бути також і пралюдина. І післялюдина.
І квазілюдина. Творець вихлюпував її на стіну, писав нею
Йому лише відомі слова, ковтав її пензлем і пальцями, напував
нею полотно і пісок. Ідея, розіп'ята Творцем, на схрещенні
форм, фігур, поглядів сторонніх людей, бо саме задля них
- ідея!!! Ні. Творець виявився Егоїстом. І робив Він це
тільки заради Себе. Бо пізнаючи Світ через Себе, Він хибно
вважав, що 2 і 2 дорівнює Йому Самому... Тому Він дивувався,
чому потрапив до замкнутого квадрату, і чому для закоханої
людини два та два дорівнює "щастя". Тоді Митець
розривав тіла на частини, дошукуючись логіки з'єднання,
наново викладав їх, наче забаву у пазл, на зеленому тлі
Своїх бажань, пірнав у їхні вени та секреції, блукав під
шкірою та нігтями, але 2 і 2 вперто не дорівнювали чотирьом,
вони взагалі не могли нічому дорівнювати і розліталися різнобарвними
мазками по долонях полотен. Відтак Творець починає позбуватися
Себе. Розкладати Себе, витискати із Себе рідину і скапувати
у пісок із надією, що там щось проросте, або взагалі без
надії, бо вона смертна і руйнує тривимірний Вічний часопростір,
у якому два і два ніколи не потребуватимуть розв'язку...
- Ваше враження від Вашої ж виставки.
- Таке питання, знаєте... - голос художника Василя Бажая
скручувався у мушлю, що шуміла не морем, а піском. - Сам
процес, який проходив, він і є моїм враженням. Рухи мої,
дія, пластика, те, що я брав у тому участь... Я думаю, що
не варто його виражати у словах, бо воно виражене візуально.
Це є враження через візію.
- Абстрагуймося від візій. Вдаймося до слів: яка головна
ідея ?
- Головна ідея - не зупинятися, щось шукати, замислюватися
над питаннями, відповідати, не відповідати на них. Намагатися
задати найскладніше питання стосовно себе, щоб тяжко було
знайти відповідь. Ось це і є такий творчий, мистецький процес
не тільки цього проекту, а взагалі.
- Що на цьому етапі Ви для себе відкрили. Чи змінилося
світло тунелю?
- Світло важко побачити, я взагалі не знаю, чи його можна
побачити...
- Відчути на дотик?
-...і на дотик... Кожен проект, який здійснюється мною (зауважте,
не "який я здійснюю", дію Бажай передає проекту,
а не собі. - Авт.), це проект входження в самого себе. Заглиблюватися
в себе і шукати там відповіді на те, що неможливо знайти.
Не можна бігати по цілому світу, у якихось космічних сферах
і шукати відповідь на те, чим є ти, що є в тобі. Цей проект
і був тою сходинкою до відповіді, пошуку самого себе.
- Чого Ви хочете позбутися в собі на цьому етапі?
- Взагалі, сам процес позбування - то є дуже цікава річ.
Позбуватися - це вже і є творчий процес. Якщо я хочу чогось
позбутися, я виконую якусь дію, контраверсійну, я починаю
гру, забаву. Той самий процес в роботі, тому це для мене
цікаво.
- Якісь неписані правила цієї гри маєте?
- Є, вони завжди є, і притім неписані, бо сфера малярська
не починається тоді, коли є готове полотно, а у світі ірреальному,
до якого неможливо доторкнутися. Ідею творить першопричина,
тобто звідкись та ідея з'являється. І шукати ті творчі витоки,
енергію, яка би втілилася у щось матеріальне, то є цікавий
процес, мені він теж подобається.
- Скільки для Вас 2х2?
- Напевно, так і буде 2х2.
- Така рівність?
- Я не знаю, чи два дорівнює два. У концепції даного проекту
є отой об'єднуючий фактор "і". Цей синтез, ця
тріада, яка є структурою творчого процесу.
- Ви не вважаєте, що за Вашим формалізмом губиться зміст?
- Зміст? Я не знаю, що таке зміст, де його шукати. Зміст
- це те, що не має ні початку, ні кінця, а це є змістом
над усіма змістами. Для мене такий зміст цікавий.
- Ви більше філософ аніж художник?
- Я не знаю, я просто є сам по собі.
- Що саме Ви писали на стіні під час перформенсу? Чи
то була суцільна імпровізація?
- Це не була імпровізація, то була вібрація, вібрація, вібрація,
що спонукала до чогось, що її витворила ситуація, в якій
ми опинилися: присутність, світло, музика, час і зима чи
то осінь. Кожна частинка працювала на структуру цього руху,
на ту поліфонію, яка виникала і рухах, що поєднувалося із
візуальними речами. Чи можна це прочитати? Звичайно, що
можна. Сьогодні можна все прочитати.
- Ви самі можете вичитати свої речі? Ви їх читаєте?
- Звичайно, що читаю, але мені скучно дотягувати до кінця
це читання, хоча воно безперервне. Проект у мене переходить
у проект, він не переривається. Тобто є якийсь камінь, від
якого я по інерції відштовхуюся. Тому є циклічність і зв'язок
між цими циклами.
Далі
по тексту >>>>>>>>>>>>>>>>>>
Марія
ТИТАРЕНКО |
|