≤кона ≥з прадавн≥х час≥в, так вже повелос¤, несла подв≥йне навантаженн¤ у пор≥вн¤нн≥ ≥з простими полотнами. ќкр≥м њњ безпосереднього л≥тург≥йно-церковного призначенн¤, вона була початково твором мистецтва, але мистецтва сакрального, вищого, духовного. Ќе кожен мав право њњ малювати, а перед твор≥нн¤м ≥конописець мав мати в≥дпов≥дний стан душ≥ ≥ т≥ла, чистоту духу та помисл≥в. «араз це см≥шно звучить, бо легковажн≥сть ≥ байдуж≥сть до ≥конопису спричинили не т≥льки втрату автентичних шедевр≥в, але й по¤ву ц≥лоњ кваз≥культури ≥кони без внутр≥шнього наповненн¤, саме ≥кони без ≥кони всередин≥. –озц¤цькована Убарб≥Ф символ≥зуЇ Ѕожу ћат≥р, чолов≥к ≥з голл≥вудською зовн≥шн≥стю Ц ≤суса ’риста, ≥нтерТЇри церков гальмують молитви мерехт≥нн¤м та майор≥нн¤м ус≥л¤ких кольор≥в, ¤скрав≥сть ковтаЇ вм≥ст ≥ зм≥ст, зрештою, ≥кону вбито ≥ подальш≥ њњ метаморфози починають виконувати функц≥ю ≥з точн≥стю до навпаки. ћало того, ≥кону вбито самою ж ≥коною!!! - коли на образах минулих стол≥ть малюють лики (за тепер≥шнього баченн¤) св¤тих, безпардонно та невм≥ло. “ак≥ пал≥мпсести в≥дчитати важко, та й, взагал≥, здогадатис¤, що там, п≥д сподом, Ї шедевр св≥тового р≥вн¤... ќт була соб≥ поличка, ставили на нењ впродовж дес¤тк≥в рок≥в ¤кийсь посуд, розливали ¤к≥сь р≥дини, стирали пилюку шматою, аж ось Ц раз! ј на зворотн≥й сторон≥ дошки-полички зображено св¤того, ще й мальовано то к≥лька стол≥ть тому, ще й в≥домим ≥конописцем! “ому де¤к≥ ≥кони на виставц≥ розм≥щен≥ перпендикул¤рно до ст≥ни, щоб можна було побачити њхнЇ зворотне Уобличч¤Ф... Ѕ≥льш≥сть ≥кон Ц не в≥дреставрован≥ до к≥нц¤, а тому можна одразу пом≥тити УмаскуФ, що њњ нап≥вв≥дкрито реставраторами: ƒемТ¤ном  равчиком, ¬≥олеттою –адомською, Ћ≥л≥Їю „айкоською та ќксаною –оман≥в. ќт що про саму виставку говор¤ть орган≥затори та реставратори.

™рм. —еваст≥¤н ƒмитрух, куратор виставки:
УЌаша виставка Ц це зустр≥ч з ≥коною, зустр≥ч друз≥в, ¤к≥ прихильн≥ до ≥кони, ¤к≥ розум≥ють, що ≥кона Ц не т≥льки предмет рел≥г≥йного почитанн¤, але ≥ вагомий пласт нашоњ культури... ≤кона Ц це також тв≥р мистецтва, т≥сно звТ¤заний ≥з епохою њњ по¤ви, вона, ¤к феноменальне ¤вище т≥льки —х≥дноњ ÷еркви, зг≥дно з утвердженими канонами зображуЇ тип, а не ≥ндив≥дуальн≥сть. ÷¤ виставка Ц зустр≥ч ≥конописц≥в минулих стол≥ть ≥з сучасною школою ≥конограф≥њ, зустр≥ч на високо мистецькому твор≥ ’V≤-’V≤≤ ст. з роботами антимистецького безварт≥сного неуцтва. “ут можемо побачити великий злочин, про ¤кий немаЇ згадки у церковних запов≥д¤х. ÷е злочин перед своњм народом.  ожна виставка сакрального мистецтва даЇ нам можлив≥сть заглибитис¤ в ≥кону, зокрема у високомистецьк≥ твори ѕетра ’олодного, ћихайла ќс≥нчука, ¬асил¤ ƒ¤динюка, ќсипа  уриласа, јнт≥на ћонастирського, ћодеста —осенка, а також творц≥в ≥конописноњ школи —туд≥йського ”ставу минулого ≥ сьогодн≥шнього часу. ÷¤ виставка повинна стати озброЇнн¤м у боротьб≥ ≥з нев≥глаством , ≥з отими р≥знобарвними УбогомазамиФ, ¤кими, на жаль, досить часто не т≥льки мир¤ни, але й духовн≥, УприкрашаютьФ церковн≥ ≥нтерТЇри, усуваючи варт≥сн≥ автентичн≥ ≥кони.
÷е - також р≥здв¤на виставка, зустр≥ч ≥з Ќовонародженим ≤сусом: вона створюЇ св¤точний р≥здв¤ний настр≥й, в≥дновлюЇ втрачен≥ ц≥нност≥, забут≥ враженн¤ ≥з дитинства Ц першу молитву перед ≥коною у р≥дному дом≥...Ф

¬≥олетта –адомська, реставратор:
У≤де¤ виставки Ц зустр≥тис¤, власне, гл¤дачам ≥ творам, але творам д≥аметрально протилежним: дуже профес≥йним, високомистецьким ≥ менш фаховим... Ќаприклад, на одному твор≥ Ц зустр≥ч трьох стол≥ть. “ут також йдетьс¤ про вандал≥зм, ¤к-от ≥з одн≥Їю ≥коною, що була обр≥зана та переформована дл¤ ≥ншоњ естетики.
÷е - зустр≥ч естетики ≥ антиестетики, ≥ зустр≥ч давн≥х друз≥в. Ќаступного року, ¤ гадаю, буде вже ≥накша частина колекц≥њ, бо кожна виставка Ц то нове житт¤ дл¤ колекц≥њ. я маю нам≥р (≥ ми вже давно працюЇмо над тим проектом) Ц показати ÷арсько-ди¤конськ≥ ¬рата, показати розвиток ≥коностасу ≥ таких дуже важливих елемент≥в у л≥тург≥йному мистецтв≥.
÷≥кавинки в робот≥? ¬они в нас Ї пост≥йно, бо коли тв≥р потрапл¤Ї до реставрац≥йноњ майстерн≥, практично не завжди можна Ув≥дчитатиФ ≥конограф≥ю, нев≥домо, що зображено, тим б≥льше, коли вже починаЇтьс¤ досл≥дженн¤ на р≥вн≥ м≥кроскоп≥њ, ви¤вл¤ютьс¤ так≥ шедеври, ¤к≥ повн≥стю перелевкашен≥, повн≥стю передубльован≥, так ¤к Ї у наш≥й зб≥рц≥.
—енсац≥¤ дл¤ нас Ц в≥дкритт¤ св. ёр≥¤, що був зверху задубльований. ’оча, в принцип≥, дл¤ реставратора кожен день Ц то сенсац≥¤. Ќайб≥льш ц≥кав≥ роботи Ц т≥, що перебувають у процес≥ (недореставрован≥ ≥ видно автентику п≥д не до к≥нц¤ зн¤тим попередн≥м шаром фарби. Ц јвт.), ми спостер≥гали так в≥зуально, що дошка ≥ мал¤рство Ї ц≥кав≥ п≥д сподом, а УбогомазтвоФ ≥ несмак зверху ≥з автентичним не в≥дпов≥даЇ основ≥, бо атрибуц≥¤ дуже важлива по основ≥, по дошц≥. ≤ коли ми в≥дкрили от≥ осипи нефахово нанесеного левкасу з мал¤рством ’’ ст., ви¤вилос¤, що там д≥йсно Ї розк≥шна ≥ ц≥кава р≥ч, що, направду, стаЇ в р¤д мистецтва ”крањни ’V≤ стол≥тт¤, хоч воно збережене еп≥зодично, але це Ц величезна ц≥нн≥сть ≥ приЇмна рад≥сть дл¤ нас.
“ут також виставлен≥ роботи јндр≥¤ “ирпича, куратора експозиц≥њ. ¬≥н - льв≥вський граф≥к ≥ практикуЇ так≥ рем≥кси на тему церковного мал¤рства, пост≥йно маЇ справу ≥з реставраторами, це - м≥й чолов≥к, в≥н знаЇ, що таке ≥кона, ¤к вона технолог≥чно виготовл¤Їтьс¤. ≤ так≥ оц≥ потерт≥ стар≥ ≥кони, ¤к≥ не Ї реконструйован≥ та не виведен≥ до такоњ Уц¤ц≥Ф солоденькоњ, його так само приваблюють.
„и маЇ бути в≥дпов≥дний стан душ≥ дл¤ такоњ роботи? ќбовТ¤зково! ѕо-перше, людина повинна усв≥домити, що вона робить.  оли ти не маЇш певност≥ досл≥дженн¤, чисто такого ф≥зичного досл≥дженн¤ стану твору ≥ також х≥м≥чного, ти пост≥йно будеш мати сумн≥в ≥, напевно, не буде ц≥Їњ одухотвореност≥. Ѕо сумн≥в ≥ помилка дл¤ реставратора Ц то Ї злочинФ.

“ого вечора на в≥дкритт≥ виставки у Уƒзиз≥Ф ¤кось дивно та незбагненно в≥дчувалос¤ щось вище ≥ св≥тле, р≥здв¤но-св¤ткове та прекрасне. „асом т≥ло просто зникало ≥ терпла душа п≥д погл¤дом очей з ≥кони... ѕогл¤д у сам≥с≥ньку душу, ¤кий ворохобить, бентежить та очищаЇ (не знаю, ¤к реставратори витримували той наскр≥зний ≥ сильний погл¤д...) “ож, не дивно, що ≥конам колись приписували чаклунство, певну г≥пнотичну д≥ю... д≥ю краси, що вр¤туЇ св≥т. ќсь саме про таку красу ≥кони писав свого часу ћитрополит јндрей Ўептицький: Уѕроте, думаю, що не т≥льки ¤, але й кожен ≥нший в≥дчував ≥ в≥дчуваЇ ¤кийсь чар у вс≥х цих творах г≥Їратичних мистецтв —ходу. ѕо-моЇму, вони так д≥ють на людську природу, що часом у ¤кусь хвилину ф≥зичного дрижанн¤ емоц≥њ проймають людину на вид твору Ц ≥кони в≥д голови до ст≥п. “од≥-то дехто м≥г би нав≥ть приписати давн≥й ≥кон≥ ¤кусь чудод≥йну або й чар≥вну силу. ¬ д≥йсност≥ т≥ таЇмн≥ дрижанн¤ т≥ла, ц¤ ф≥зична емоц≥¤ орган≥зму Ї х≥ба ви сл≥дом природного враженн¤ краси, що несв≥домо захоплюЇ людинуФ.
ћар≥¤ “»“ј–≈Ќ ќ