|
...Ћюдина беззастережно дозволила вт¤гнути себе
у злу гру.
¬ ц≥й гр≥ вона подекуди себе ≥нсталюЇ в зону
чуттЇво звеличеного мотлоху, пот≥шаючись блиском своњх очей в нав≥¤ному
простор≥ руњни.
оли мр≥¤ опин¤Їтьс¤ по той б≥к дос¤жност≥ ≥
стаЇ ≥грашкою в ман≥пул¤ц≥¤х речевого монстра, втрачаЇтьс¤ можлив≥сть
≥ндентиф≥кац≥њ людини з люд¤н≥стю. ‘≥зичн≥ властивост≥ орган≥зм≥в
стають близькими до форми манекен≥в. ¬исок≥ сакральн≥ точки житт¤
спадають , опин¤ютьс¤ в дов≥льних комб≥нац≥¤х "≥нтелектуального
конструюванн¤" то задл¤ пот≥хи, то задл¤ Їфектного автопортретуванн¤
в ¤скравих тонах...
јле нав≥ть у ц≥й вкрай розпачлив≥й процедур≥ творенн¤ ≥нших етично-ц≥нн≥сних
, естетичних парад≥гм нагадують про себе т≥ ≥нтегральн≥ частки руху
(а, отже, ∆итт¤), ¤к≥ здатн≥ здолати будь-¤к≥ концептуальн≥ с≥т≥,
дистанцюючи Ћюдину в≥д Ћюдини.
–оман яц≥в
|
¬иставка
з 23.04.2002 "ƒзига"
