ѕ≥знати людину з першого погл¤ду, розум≥ти њњ внутр≥шнЇ Їство - т¤жко,
майже неможливо. “ому часто про незнайомц¤ судимо ≥з його зовн≥шност≥,
¤к вбраний, ¤коњ довжини волос¤ чи борода? ј що на сердц≥? ¬ думках? “им паче ¤кщо ц¤ людина
художник...
≤ван “вердун ≥з нестардартних. ¬≥н з тих, що поперек дороги начебто ≥ не сто¤ть та все ж
заважають своЇю присутн≥стю. ћовчазн≥. „омусь ≥рон≥чно-скептичн≥. „омусь завжди усм≥хнен≥...

≤ван “вердун сформувавс¤ у льв≥вському мистецькому середовищи, з його м≥крокл≥матом щ≥рого, а част≥ше показово-щироко в≥дношенн¤ одних осмобистостей до ≥нших, маститих до початкуючих. «ак≥нчивши 1985 роц≥ в≥дд≥л проектуванн¤ ≥нтер'Їр≥в Ћьв≥вськоњ јкадем≥њ ћистецтв, швидко зрозум≥в, що опинивс¤ на перефер≥њ. ѕерефер≥њ з њњ характером нањдженоњ возом колењ готових штамп≥в ≥ образ≥в, штилю творчих пошук≥в - не висовуйс¤! ј внутр≥шн≥й св≥т ≤ван “вердун, його творче кредо: "–ад≥сть в≥д житт¤, свобода в≥д страху" вимагали своЇњ образотворчоњ мови, зрозум≥лоњ, на жаль, не кожному. «а словам самого ≤вана - у незавершеному твор≥ ≥де¤ ви¤вл¤Їтьс¤ набагато виразн≥ше ≥ гостр≥ше, ¤к н≥ж у готовому полотн≥.
—ам процес народженн¤ твору - коли у¤вне починаЇ матер≥ал≥зуватись, коли зусилл¤ дотику руки ≥ фарби умовно-абстрактноњ ≥де≥ набувають пластично-реальноњ форми, коли мишленн¤ мозку й мастерн≥сть та впевнен≥сть пальц≥в художника дають ф≥зичнЇ житт¤ тому,
що до того жило у п≥дсв≥домост≥ митц¤ - даЇ найб≥льшу рад≥сть насолоди в≥д
творчост≥.
ѕолотна ≤вана “вердуна компонуютьс¤ у просторовому знаку квадрату,
¤к в≥чна досконал≥сть палеол≥тичних валун≥в, на шероховатому т≥л≥ ¤ких в≥дбуваютьс¤
певн≥ метаморфози ≥ кол≥з≥њ, створен≥ у¤вою художника. ј нюансн≥ в≥дношенн¤
кольору дають в≥дчутт¤ живост≥ фактури, њњ в≥брац≥њ ≥ колористичного переливанн¤.
ћалюванн¤ на р≥вн≥ ≥нту≥ц≥њ, безпосередньо й на≥вно-щ≥ро (а водночас ≥ профес≥йно) даЇ можлив≥сть глибокого в≥дчутт¤ авторскоњ сутност≥, своЇр≥дност≥ колористично-знакового
сприйн¤тт¤ живописних полотен.
≤ван “вердун в≥дмовивс¤ в≥д традиц≥йноњ форми експонуванн¤ мал¤рского полотна в середовищ≥ розс≥¤ного св≥тла виставкового залу, закстосував в процес≥ експозиц≥њ п≥дс≥в≥дку полотен ≥з р≥зних стор≥н, що дало ц≥кав≥ ≥ неспод≥ван≥, коли в композитну ≥гру колористичноњ площинивключаЇтьс¤ т≥нь-контур п≥драмника, утворюючи в рамкахквадрату симвом хреста!
“реба довго спостер≥гати ц≥ твори, що ≥з знак≥в, пл¤м та св≥тлот≥ней в≥дкрилось те, що було створено у¤вою автора.
ћи мчимо, њдемо, рухаЇмось. Ќе задумуючись, механ≥чно, п≥дсв≥домо. ≤ раптом - неспод≥ване - стоп! як "мовчати" јндре Ѕретона! як можлив≥сть перевести дух, огл¤нутись нкавколо ≥ раптом побачити - полотна, прост≥р, св≥тло ≥ врешт-решт людську окрилену знаками св≥тла, душу ≤вана “вердуна.

ƒр. ярослав  равченко
професор кафедри ≥стор≥њ та
теор≥њ мистецтва Ћјћ