Валя Левченко, вокал (сама із Дніпропетровська):
"Створилися ми вже десь рік тому, але я є наймолодшим учасником гурту. Я приєдналася до хлопців цього літа".
Макс Червинський, бас-гітара: "Так, то було дуже цікаво. У Дніпродзержинську було багато команд, от ми зібралися із кращих по одному: Андрюха, я і Сашко. Тобто нас було троє і цілий рік ми собі шукали вокаліста. Це було довго і дуже напряжно... у нас був свій відбір і ось ми приїхали цього року влітку на фестиваль "Перлини сезону", пройшли у фінал фестивалю, співати повинен був я, хоча співати не вмію. Тому з'явилась Валя. Буквально за два тижні до фестивалю".
Марія Титаренко, диктофон: "Валя, як ти так зненацька з'явилася?"
Валя: "За об'явою".
Макс: "Так, дуже банально, але це, насправді, було за оголошенням. Валя прийшла, заспівала, а ми: ого-го! Оце так! І одразу ж її взяли. Ми виступили ще в Запоріжжі перед багатотисячною публікою, нам це сподобалося, ми були в захваті! А зібралася наша група першого вересня минулого року... Андрій, який то був рік?"
Андрій Зозуля, гітара: "Рік... 2001".
Я: "А чому така назва"?
Андрій: "Таке банальне питання... Ну, кожен із нас десь навчається: хтось - у минулому, хтось - у майбутньому, а хтось зараз... А ще є страшний фільм про прибульців. А ще... ще ми готуємо до запису альбом до весни..."
Макс: "Назву альбому ще не знаємо, може, "Майже". Питання ще висить. Це буде студійний запис, 12 композицій. Щодо назви "Факультет", то вона з'явилася якось спонтанно. Всі ми - студенти.

(До речі, Валя - на психології, Макс - електрика, Андрій - "взагалі, художник" (його репліка), Сашко Селуянов, барабанщик, - еколог. -Авт.)"

Володимир Зайковський, камера: "Яким вітром Вас до Львова задуло?"
Андрій: "Потяги переплутали..."
Макс: "З'явився тут один хлопець, ми з ним зідзвонилися, він запросив мене в "Кузнєчік", як потім виявилося, будинок культури, на рок-концерт. Я давно у Львові не був, приїхав у гості, собі гадаю, когось пошукаю, із кимсь поспілкуюся... Це все саме було на Гелловін, тож, потім мене привели в "Ляльку". Такий класний клуб!"
Я: "А Ви, взагалі, вперше виступаєте у Львові?"
Валя: "Так. Я, до речі, у Львові - вперше. Враження - мені тут неймовірно подобається, я би Львовом і вночі ходила".
Я: "Як, до речі, у Дніпродзержинську молодіжна атмосфера? Активна?"
Макс: "Це - рок-місто. Рухи є. У нас там також є кафе-клуб "Торба", щось на зразок "Ляльки". Атмосфера дуже схожа, щоправда, "Торба" трошки менша, існує всього рік. Вона збирає групи із цілої області".
Сашко Селуянов, ударні. (У розмові не брав участь, бо десь гамселився із барабанами, що постійно падали зі сцени від такої жвавої факультетської музики).

Коли закінчилося інтерв'ю, саме у розпалі "тостувалися-тусувалися" шанувальники та шанувальниці львівської групи "Тостер", яка "ревіла" у божевільному екстазі, святкуючи своїх вистражданих і "витостуваних" півдесятка років існування... Тут я мушу перепросити вельми шановних читачів цієї "друканини", бо, sorry, пардон, звиняйте, не всиділа обіцяних 16 пісень!!! І не дослухала групу. І не попитала їх після виступу, а просто пішла на хауз спати. Отака халява (чи халепа). Навіть не знаю достеменно, що мені не заімпонувало у тих "тостерівцях"... може, борідка вокаліста, може його репліка до однієї із присутніх кобіт: "Не знаю, яка ти в ліжку, але цю пісню я присвячую тобі!!!" Може, те, що мені не було присвячено жодної пісні... Хто зна... А може, мене мордувало злісне передчуття зимової сесії, перед якою, на жаль, не нафакультетишся і не натостеруєшся...
Марія ТИТАРЕНКО