Торквемада, Патріарх Готичного клубу “Ґаммадіон” (по-нашому Роман):
“На це питання дуже складно відповісти, насправді. Пов’язувати готику виключно із музикою – не можна”. Торквемада має жіночі вишукані манери, довге доглянуте волосся, спочатку я навіть подумала, що то – дівчина, якби не борода... Глибокі готичні очі, задума та паузи... Мовлення, що спонукає до роздивляння того, хто мовить... У мене завжди виникає якесь нестримне і не дуже зрозуміле, насправді, бажання дати йому яблуко у руку. Ні, я не асоціюю його із яблуком, але саме цієї деталі йому бракує, як на мене...) “Сьогодні маємо готичну вечірку у клубі “Лялька”, як Ви бачите, люди сюди приходять, як на карнавал. Готика – це маскарад, де людина має нагоду вдягнути маску в наш божевільний час третього тисячоліття. Я переконаний, що людина народжується готом, тобто готом можна, звісно, і стати. Багато людей пов’язують готику із періодом пост-панкової культури в Європі. Мені здається, що готи були і 100, і 200 років тому, тобто вони були весь час. Гот – людина, яка радше радіє заходу сонця, аніж його сходу. Деякі люди – веселі від природи і часом сумують, часом веселяться, інші люди часом веселі, а насправді душа у них плаче... “Щоб не плакать, я сміялась”, тобто така собі інтерпретація Лесі Українки”. (Томас Торквемада (Torquemada) (1420-98), із 80-их років - голова іспанської інквізиції, ініціатор вигнання євреїв із Іспанії 1492 року. – Авт.)

Хоміус, знаний серед готів як ді-джей і організатор “Некрополісів” (по-нашому Ростислав):
“Серед готичного підпілля мене більше знають як Хоміуса, так історично склалося... історія ця тягнеться від раннього Середньовіччя, тобто якщо я почну розповідати свій родовід...
Готика для мене – це кілька речей, які формують мій світогляд: музика, мистецтво, поезія, якісь погляди на життя, на суспільство. В багатьох обивателів складається враження, ніби готи, то якісь сатаніти, чи що... Наприклад в “Ґаммадіоні” всі виключно є християнами, але я знайомий також і з готами, які є атеїстами чи язичниками. Не обов’язково, якщо людина в чорному – то це погано...”.
(Хоміус багато і довго говорити тоді не міг, бо “крутив” готичну паті, тому був захеканий, запихканий, окрім того, по-готичному страшнючий і привабливий: густо забілений фейс, особливо брови, наведені очі, очиська, я б сказала, відсутність губ і “гніздо” на голові, одна із найбільш поширених готичних зачісок, а ще увесь у чорному та шкіряному із шипастим нашийником, що символізує залежність і неволю людини (і самого Хоміуса) від багатьох умовностей, від “суспільного ярма”, отакий готичний “прикид”. – Авт.)

Берсерк або тут також трапляються інші назви тваринок, гризунів тощо, на які Берсерк теж відгукується (для непосвячених - Роман):
“Ну, хто такі берсерки? У давніх вікінгів це були воїни, які об’їдалися перед боєм грибів-мухоморів, відтак ставали божевільними, фактично в бій ішли голими... Готика для мене – це кров, свічки, собор, холод, цвинтарний мороз.
Що мене найбільше приваблює в готиці?..
Кров, свічки... Але готика – це дуже весело, насправді, не знаю, чому багато хто думає протилежне. Літератори описали готику як дуже страшну, похмуру культуру, але це так кумедно: дзвіночки, закручені капці.
Це карнавал. Взагалі, осередок українських готів – Київ, у Львові є теж, але тут, як це не прикро, готи спілкуються російською.
Я гадаю, що я гот – від самого народження, але прихований, і усвідомив це нещодавно, 1995 року, завдяки Хоміусу.
Що дає готика, так це гарний настрій, вихід із депресії, вхід у депресію, перебування у депресії... Тобто весело.

Готи – не тільки молодь, я знаю багатьох людей, яким за 40 і за 50 років, але в душі вони – готи. Виявляється, це настільки поширене явище! Люди собі тусуються.
Цьогоріч ми були на найбільшому готичному фестивалі Східної Європи, на Castle Party (Замкова вечірка).
Там населення – менше 2,5 тисяч, а гостей було більше 3,5 тисяч! За три дні там стільки команд було! Пригадую, дискотека після концертів проходила у ще меншому залі за “Ляльку”, нічого, якось “набивалися” туди і відривалися... Можна подумати, що стільки похмурих хлопців та дівчат, усі в чорному, а жодної бійки, жодного кривого слова, а були люди і з Росії, і з Польщі, Німеччини, Словаччини, Чехії. Дуже дружні та веселі люди. Було більше сміху, аніж плачу. А на цвинтар ми пішли лише утрьох: Хоміус, Торквемада і я”.

...А хто б мене на побачення запросив на цвинтар, га?
Марія ТИТАРЕНКО