ѕо-друге, ви можете читати цю книгу ¤к ≥стор≥ософський трактат, в ¤кому перетинаютьс¤ часов≥ ≥ просторов≥ епохи, тут ви знайдете мотиви ≥з античних час≥в до найнов≥шоњ ≥стор≥њ, ¤к≥ ц≥лком орган≥чно впл≥таютьс¤ в авторську персональну б≥ограф≥ю... це також думки про ћалу ≥ ¬елику ”горщину, що таке Ѕалкани та —х≥дна ™вропа. ѕо-третЇ, цю книгу ¤ м≥г би охарактеризувати ¤к репортаж, документальний, особистий, але це документ.

” 1996 роц≥, коли ѕетеру було 26 рок≥в, в≥н поњхав до —ерб≥њ у Ѕелград, бо з раннього дитинства хот≥в бути учасником новин, але дл¤ цього йому бракувало революц≥њ, що в≥дбувалас¤ саме на вулиц¤х цього м≥ста. “ам були сотн≥ тис¤ч ман≥фестант≥в, ¤к≥ мр≥¤ли про поваленн¤ режиму президента ћ≥лошев≥ча, хот≥ли кращого майбутнього, тобто хот≥ли вр¤тувати своЇ майбутнЇ. ¬≥н став не т≥льки св≥дком, а й учасником цього всього, в≥н день у день виходив на ман≥фестац≥њ, мав безл≥ч зустр≥чей, знайомств, в≥н перебував у натовп≥ та поза ним. ¬се це ¤ окреслюю ¤к репортаж ≥з м≥сц¤ злочину. ≤, нарешт≥, четверту книгу, що Ї у т≥й одн≥й, повТ¤зану ≥з третьою, можна розц≥нювати ¤к п≥дручник вуличних революц≥й: ¤к њх проводити, ¤к≥ методи, ¤к≥ прийоми можуть застосовувати беззбройн≥, беззахисн≥ люди дл¤ того, щоб змусити озброЇних ≥ дуже добре захищених людей рахуватис¤ ≥з ними. ќдин ≥з вар≥ант≥в цього (те, що зауважив ѕетер «≥лаг≥) Ц це побачити революц≥ю ¤к карнавал, ¤к мистецьке д≥йство взагал≥, ¤к ≥нтерактивне д≥йство, ¤к ≥нтуњтивну потребу передовс≥м молодих людей р¤тувати себе ≥ своЇ майбутнЇ. ≤ на р≥вн≥ њхньоњ щоденноњ св≥домост≥ дос¤гнути у¤вленн¤, що революц≥¤ Ц це просто модно, а ходити на демонстрац≥њ Ц кайфов≥ше за дискотеки... ÷¤ книга зазнала ц≥лком неспод≥ваного усп≥ху. ѕ≥сл¤ першоњ своЇњ публ≥кац≥њ в ”горщин≥ вона одразу ж стала бестселером. Ћюди, ¤к≥ читали книгу в рукописах, переважно казали, що книга - добра, але вона Ц дл¤ дуже вузького кола людей, а книга стала ц≥кавою багатьом читачам, в тому числ≥ ≥ закордоном. Ќа сьогодн≥шн≥й день вона перекладена повн≥стю 11-ма мовами. ћен≥ дуже приЇмно, що украњнське виданн¤ належить до першоњ дес¤тки... бо зараз зд≥йснюЇтьс¤ (до к≥нц¤ наступного року) ще девТ¤ть видань ≥ншими мовами, ≥ це ще не к≥нець... Ќайц≥кав≥ше те, що все це не зак≥нчилос¤ просто книжкою! ѕетер продовжив роботу над матер≥алом, з чого виникла рад≥опТЇса, поставлена ним, та ун≥кальний мультимед≥йний проект, про ¤кий розкаже сам ѕетер та продемонструЇ його...Ф

ѕетер «≥лаг≥ (англ≥йською): Уя був у Ћьвов≥ 10 рок≥в тому, прињхав пот¤гом ≥з Ѕудапешту ≥ побачив багато сп≥льних речей , зв≥сно, це повТ¤зано з ≥стор≥Їю: ми разом належали до ¬еликоњ ≤мпер≥њ, Ћьв≥в та Ѕудапешт Ц прикордонн≥ м≥ста ≥мпер≥њ, це перетинанн¤ кордон≥в... процедура, ¤ку ¤ люблю. ÷ей проект Ц найкращий тому приклад.
ѕрезентований тут УCDФ Ц маЇ 4 тис¤ч≥ зображень, безл≥ч картинок, ≥люстрац≥й, над ним працювало 40 людей прот¤гом 2,5 рок≥в. «ак≥нченн¤ роботи над ним було под≥бне до завершенн¤ будови п≥рам≥ди. “ут багато чого Ї дитинним, бо ≥де¤ сама спираЇтьс¤ на ≥дею дит¤чоњ азбуки. я гадаю, такий п≥дх≥д Ї ц≥лком виправданим, бо ми вс≥ були д≥тьми за режиму, абсолютно вс≥ Ц вчител≥, батьки...  оли вам говоритиму про проект, то бавитимусь у нього, ¤к дитина...Ф

“ож, ѕетер б≥льше показував, коментував, кл≥кав УмишкоюФ, по¤снюючи вс≥ тонкощ≥ та ц≥кавинки проекту, јндрухович зачитував уривки тексту, ѕетер щось там попивав ≥ ставив келих п≥д ст≥л, в≥кножирафа, розд≥лена на в≥конц¤, ¤к к≥нь, б≥гала туди-сюди по екрану, ѕетер зауважив, що забув сказати, що вс≥х запрошуЇ см≥¤тис¤, бо то, насправд≥, - см≥шно, перш≥ р¤ди тих, що вмостилис¤ на п≥длогу почали см≥¤тис¤ вже нав≥ть без розбору, чи см≥шно то, чи н≥... јндрухович знову зачитував уривки, ѕетер скромно опускав пов≥ки, коли його зн≥мкував  ауфман (чи не впритул), пот≥м ѕетер на проханн¤ ёрка примусив УстраждатиФ публ≥ку ≥ зачитав сам уривок. јле угорською! ѕот≥м к≥лька хвилин було надано на запитанн¤, але... тут вирубило св≥тло, де факто веч≥р вже було завершено, проте у галерењ залишилис¤ втаЇмничен≥, зац≥кавлен≥, зачитан≥ (себто закохан≥ у книгу), вишикувалас¤ УмавзолейнаФ черга за автографами...
¬≥кножирафи цокот≥ли копитами (чи чим там вони цокот¤ть?) вже по вс≥й Уƒзиз≥Ф, прочин¤ли не≥снуюч≥ тут в≥кна, прост¤гали пл¤мист≥ шињ до долонь ≥ щипали за пальц≥. ѕандрухович≥ л≥ниво проводжали гл¤дач≥в, з≥лагозебри майор≥ли у темр¤в≥ б≥лими смугами, рибост≥ни тр≥скот≥ли лускоп≥рТ¤м та св≥чкоплавниками, тобто в≥д ус≥Їњ ц≥Їњ екзотичноњ птахорибожираф≥њ (ще й пТ¤тниц≥, 13-ого, в н≥ч на јндр≥¤!) просто так ≥ хот≥лос¤ закув≥кати чи закукур≥кати, хл¤снути крилом об рибТ¤чий нап≥вхв≥ст ≥... поринути у дит¤чу казку про реальн≥ под≥њ комун≥стичного режиму... подивитис¤ на все це Узворотн≥миФ очима, душею навивор≥т ≥з дит¤чою Учомучк≥стюФ, на ¤ку ѕетер «≥лаг≥ намагаЇтьс¤ в≥дшукати в≥дпов≥д≥.
ћар≥¤ “»“ј–≈Ќ ќ.