13.04.2003
Філ Шенфельт - концерт в "Ляльці" |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
Дискографія: |
New York
- Information / Alors Allez
(7" single)
Disturbed Furniture, 1980 (Disturbed Records)
- White Column Noise Festival
Tape
Khmer Rouge (Compilation, including Lydia Lunch, Swans,
Sonic Youth etc.), 1981
- New Assassins / Labyrinth
(7" single
)
Khmer Rouge, 1981 (Hot Shot Records)
London
- City Primeval
(E.P.)
Khmer Rouge, 1985 (Vision), produced by John Leckie
- Incense And
Peppermints (12" single)
Brix Smith's And The Adult Net, 1985 (Beggars Banquet)
produced by John Leckie
- Cat Tabu
(E.P.)
with Kid Congo Powers And Marcia Schofield, 1987 (R.T.D.)
- Charlotte's
Room / The Long Goodbye (12" single)
Phil Shoenfelt, 1989 (Cog Sinister), produced by Tony
Cohen
- Backwoods
Crucifixion (L.P./C.D.)
Phil Shoenfelt, 1990 (Paperhouse/Fire)
- God Is The
Other Face Of The Devil (C.D.)
Phil Shoenfelt, 1993 (Humbug/Trident)
Praha
- Live In Prague
(C.D./M.C.)
Phil Shoenfelt with Ticha dohoda, 1995
(Bonton/Humbug/Trident)
- Blue Highway
(C.D./M.C.)
Phil Shoenfelt & Southern Cross, 1997
(Indies Records)
- The Fatal
Shore (C.D.)
The Fatal Shore, 1997
(Rachot / Behemot)
- Blue Highway
(C.D.)
Phil Shoenfelt & Southern Cross, 1998
(Idiot Savant Music - USA)
- Dead Flowers
For Alice (C.D.)
Phil Shoenfelt & Southern Cross, 1999
(Indies Records - CZ)
- Dead Flowers
For Alice (C.D.)
Phil Shoenfelt & Southern Cross, 1999
(ZYX Music - D)
- Dead Flowers
For Alice (C.D.)
Phil Shoenfelt & Southern Cross, 2000
(Hitch-Hyke Records - GR)
- Ecstatic
(C.D.)
Phil Shoenfelt & Southern Cross, 2002
(Exupery - CZ)
Підготував Ростислав АНТИМИС
|
|
|
| •
Гостювання в “Ляльці”
Філ Шенфельт & Southern Cross
(13 миттєвостей пісень)
Знову “Чеський Центр” у Києві та
Мистецьке Об’єднання “ДЗИҐА”, як і минулої весни, потішили
нас якісною музикою. (Нагадаю, що минулорічний виступ групи
“Tara Fuki” викликав неабияке захоплення серед поціновувачів
сучасної інтелектуальної музики). Цього ж разу в клубі “Лялька”
13 квітня відбувся концерт зірки британської рок-сцени Філа
Шенфельта в супроводі празької групи “Southern Cross”.
Тандем на Україні майже не відомий, хоча
закордоном досить популярний і знаний. Можна тільки потішитись,
що знайомі обличчя з MTV та британських музичних каналів львів’яни
могли побачити “вживу” в рідному клубі “ЛЯЛЬКА”, і
не тільки побачити, а й поспілкуватися із “зірками”, взяти
автографи, познімкуватися, адже музиканти виявилися на рідкість
простими, “доступними” та приємними людьми. Щоправда, трохи
втомленими після дороги та концерту в Києві, що проходив саме
вчора, 12 квітня.
Зважаючи на такий “зорепад” у “Ляльці”,
такий роковий двіж та драйв, а також на “халявну” горілку,
якою пригощали гостей та “ляльківчан”, самих же “ляльківчан”
було малувато... Словом, то їхні проблеми. А час присутні
провели класно, гадаю, деякі миттєвості концерту багатьом
запам’яталися надовго. Наприклад, партія скрипки другої пісні,
коли по тілу гарували мурахи і хотілося неймовірно цілуватися
в губи... Нарахувала я таких миттєвостей рівно 13 (може, то
такий збіг обставин – бо 13 квітня). У когось – могло бути
більше, у когось –жодного, хоча, навряд...
Тепер – про самих музикантів та їхні опінії.
• Філ Шенфельт
(Людина хаосу, яка витає у хмарах...)
- Як Вам Україна, враження, емоції?
- Знаєте, це дивно, але моя колишня дружина (Маша) мала певні
українські корені, половина її родини походить саме із України.
Батько моєї теперішньої дружини у Празі (вона - чешка) також
із України. Отакий цікавий збіг...
- Але тут Ви вперше, чи не так?
- Так, до Києва ми приїхали два дні тому, у п’ятницю. Гарне
місто, архітектура.
- А Львів?
- На жаль, ще його не встигли подивитися, бо щойно приїхали
зі столиці, після довгої та виснажливої дороги... Півгодини
тому ми завітали до готелю і одразу ж - сюди. Гадаю, поблукаю
містом завтра. Неодмінно. Але я вже “вихопив” кілька гарних
“шматків” архітектури із вікна авто, виглядає пречудово.
- Як щодо українських жінок?
- О, так. У Києві багато красивих жінок, думаю, у Вас вже
така репутація...
-Філ, чим є музика для Вас: це - стиль
життя, наркотик, хобі, професія? Що?
- Я займаюся музикою із одинадцяти років, тож, це для мене
– Життя.
- Чому саме рок?
- Ця музика досить голосна, гучна, досить темна, але вона
базується на піснях, у яких є дуже важливими тексти (усі -
англійською). Тобто це музика таких людей та груп, як Нік
Кейв, та The Bad Seeds, Crime And The City Solution і багатьох
інших.
- Філ, якою була Ваша співпраця із Ніком
Кейвом?
- Насправді, це не була співпраця. Я його підтримував протягом
двох турів. Я знаю його багато років, десь років двадцять
точно... Ми зустрілися у Нью-Йорку.
- Вам обом легко працювалося?
- Так, він – класний чувак.
- Що це за чеська група “Southern Cross”,
фронтменом якої Ви зараз є?
- Дуже класні музиканти. Вперше я зустрів барабанщика групи
1994 року, коли я перебував із моїм першим туром у Чехії,
згодом, скрипаль доєднався 1997-ого. Відтоді ми граємо разом
і це наша стабільний такий керунок...
- У Вашій музиці яскраво відчувається
готичний вплив...
- Так, насправді, там дуже багато різних впливів. Знаєте,
я гадаю, проблемою зараз є те, що всі стилі герметично затиснені
до своїх маленьких пакунків: техно, рок, реггі, панк і т.
д. Я надаю перевагу міксу цих жанрів. У нашій музиці Ви можете
почути фолькові впливи, блюзові, рокові...
- Між іншим, як Вам український фольклор?
- Класно, багато чув, є певна подібність між українським та
чеським...
- Які плани надалі?
- Завтра ми вертаємо до Києва, звідти – назад до Праги, де
маємо великий концерт наступного тижня. Там ми також запрезентуємо
відеокліпи (промоція нового CD).
- Як відбувся вчорашній концерт у Києві?
- Оу, я був дуже... “дранк”. (П’яний в перекладі. Зауважте,
не “напідпитку”. – Авт.) Того я виглядаю таким втомленим та
зруйнованим наразі...
- Як щодо Вашої літературної діяльності?
- Я написав дві книги, зараз працюю над третьою. Першою була
новела "Кохання наркоманів", дуже біографічна. У
97-ому ця книга вийшла чеською навіть до англомовного варіанту.
(До речі, ця книга отримала премію на престижному літературному
конкурсі у Нью-Йорку. –Авт.) Наступна моя книга поезії та
ліричних пісень, світлин (вийшла в липні 1998 р.) - "Зелений
готель", двомовне видання.
- Кому із сучасних письменників надаєте
перевагу?
- Чесно кажучи, найбільше – не сучасним, а поетам Франції
ХІХ ст.: Рембо, Бодлер, Маларме... Це французький декаданс,
дуже темний... Ще Едгара По... Я не дуже полюбляю сучасників...
Читаю Томаса Стернса Еліота, не дуже сучасного, так...
|
|
|
- Ви знаєте бодай кількох українських
поетів?
- Ні, на жаль, не знайомий із українською культурою... Насправді,
я не знав, що приїду сюди... так швидко...
- Проводите літературні презентації?
- Звісно, читання у Празі, Берліні...
- В Україні?
- Ні...
- Чому?
- Не знаю, мабуть, просто ніхто мене ще сюди не запросив...
- Чи музика, література є для Вас
певною залежністю?
- Так, звісно.
- Від чого ще залежите?
- Я зав’язав із наркотиками...
- То більше ніяких одержимостей?
- Секс. Така собі одержимість... В принципі, із однієї залежності
я дуже легко переходжу в іншу. Із наркотиків – у літературу...
- Що наразі важливіше для Вас: музика чи література?
- Однаково.
- На що Ви сподіваєтеся від сьогоднішнього
концерту?
- Рок-н-рольного хаосу!
- Ви любите хаос? Чому?
- Так, дуже, бо ніколи не знаєш, що буде далі. Це ж нудно,
коли все те саме. Я намагаюся завжди щось видозмінювати,
наприклад, пісні. Люблю несподівані речі.
- Що би Ви хотіли сказати просто так,
на прощання?
- Знаєте, коли ми під’їжджали до міста, на дорозі я побачив
дорогі сучасні авто і поруч – бричку на конях. Ніколи такого
ще не бачив. І ці маленькі села, які ми минали, будинки,
вони видалися мені великими і дорогими... Собаки біля них,
гуси... Скидається на те, що Ваша країна аграрна і дуже
багата. (???- Авт.) В Англії усього три відсотки національного
продукту – від аграрного сектору...
- Що собі самі побажаєте?
- Довгого і здорового життя. Продовжувати писати. Я не женуся
за грішми, ні. Я не заробляю достатньо з музики, відтак
викладаю англійську тричі на тиждень для бізнесменів однієї
французької компанії. Мені дуже подобається, це так само,
як ми із Вами говоримо сам на сам. Це класно, розслабляє,
цікаво, взагалі, спілкуватися із людьми із іншою ментальністю.
Зрештою, це зобов’язує міцно стояти ногами на землі, бо
я маю таку звичку літати десь за хмарами... втікаючи від
реальності.
• Southern Cross
Філ Шенфельт – спів, гітари
Ярек Кваснічка – ударні
Павел Цінгл – скрипка, гітара
Павел Кртоуш – бас-гітара
Павел Цінгл, скрипка:
“Southern Cross” утворився у Празі, коли Філ приїхав із
Британії. Кілька концертів вони зіграли разом – так почалася
їхня (мене ще тоді у групі не було) спільна діяльність”.
Павел Кртоуш, бас-гітара:
“Як нам Україна? Клас! Особливо дівчата!”
Ярек Кваснічка, ударні:
“Чи легко нам із Філом? Не знаю, чи легко, мабуть, не легко,
але приємно”.
На запитання про сни та мрії, група пробудилася
і довго сміялася, бо окрім еротичних ніхто нічого так і
не згадав... Цікавий також трапився інцидент-анекдот із
барабанщиком групи. Справа в тім, що у прес-релізі було
зазначено, що барабанщик – жінка! (Ярда Кваснічка).
Нічого собі фішка – усі музиканти групи – чоловіки, а на
барабанах – жінка! Круто. Однак на жінку Кваснічка ніяк
не змахував, відверто кажучи... Навіть жодного натяку на
груди... лише на борідку... І це ще не все, що трапилося
із барабанщиком. Він – лівша. Щойно сів на репетиції за
установку, почав пересувати барабани так, як йому зручніше.
Це, звісно, занепокоїло звукорежисерів “Ляльки”, які мерщій
підбігли до “чудака” з Чехії. Той не розгубився і спокійно
пояснив, що барабани бачить не вперше у своєму житті...
Отакі гастрольні помідори...
Музиканти (як і публіка) залишилися неймовірно
задоволеними із виступу, порівнювали його із київським,
казали, що наша публіка краща, апаратура гірша, але звук
(парадокс!) – кращий за той, що скрипів-рипів із київської
супер-пупер апаратури. Отак якась там периферія втирає носа
столиці!
І наприкінці – думка профа про концерт.
Юрій Шаріфов:
“Відчувається, що вони – з-закордону. Це по духу чується.
Цікавий тембр голосу вокаліста. Це – стабільний середній
рівень, не більше того.
Нічого нового. Абсолютно.
Чого більше: лондонського чи чеського?
Гадаю, чеського. Клубний рівень. Одноманітне аранжування.
Нема чогось такого, що відрізняє другий ешелон музикантів
від першого... тобто такої яскравості, яку я хотів почути.
Дуже одноманітно. У такому жанрі працюють сотні колективів...
У кого що запозичили?
Важко сказати, бо це - ази року.
На що я сподівався?
Від чеських музикантів – ні на що, бо добре знаю чеську
музику. Яскравих зірок там для мене ніколи не було і поки
ще немає. Так само, як і в Україні є групи, які будуть цікаві
лише нам, більше нікому.
Група досить посередня, але міцна, відіграна. Наші грають
не гірше, єдине, що в них відчувається близькість до центру
року, тяжіння до Англії, а тому азарт і драйв у музичному
розумінні цього слова”.
Все це докупи і до ладу збирала
і перекладала Мрія ТИТАРЕНКО.
|
|
| |
| |
|
|
|